Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.12.2014 року у справі №902/386/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 902/386/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Лоза"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 рокуу справі№ 902/386/14господарського судуВінницької областіза позовомСелянського (фермерського) господарства "Лоза"доГоловного управління Держземагенства у Вінницькій областіза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, 2. ОСОБА_4провизнання договору оренди поновленим та зобов'язання укласти додатковий договір

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Желіховський В.М. дов. б/н від 26.03.2014 року, Данилюк В.Я. керівник,- відповідачів:не з'явився,- третіх осіб:Липовецька РДА: не з'явився, ОСОБА_4: ОСОБА_7 дов. № 281 від 31.07.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Лоза" (далі за текстом - СФГ "Лоза") звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до головного управління Держземагенства у Вінницькій області (далі за текстом - ГУ Держземагенства у Вінницькій області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі за текстом - Липовецька РДА) про визнання договору оренди поновленим та зобов'язання укласти додатковий договір.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.07.2014 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/386/14 у задоволенні позовних вимог СФГ "Лоза" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, СФГ "Лоза" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у справі № 902/386/14 апеляційну скаргу СФГ "Лоза" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, СФГ "Лоза" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у справі № 902/386/14 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 4, 13, 16, 19, 33, 35 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 122, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 205, 651, 764, 792 Цивільного кодексу України.

15.12.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання за підписом представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про участь третьої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року № 03-05/3193 для розгляду касаційної скарги у справі № 902/386/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Липовецькому районному суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 30.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 94, 3336 га (ріллі), яка знаходиться на території Староприлуцької сільської ради.

Положеннями п. 8 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 4 роки. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово третю особу 1 про намір продовжити його дію.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що державну реєстрацію договору проведено 19.12.2007 року у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК за № 040786600465.

Крім того, судами встановлено, що 30.12.2009 року між позивачем та третьою особою 1 укладено додаток до Договору, згідно якого продовжено термін дії Договору строком на 5 (п'ять) років.

Судами досліджено, що Додатком до Договору від 30 грудня 2009 року, зокрема, останнім реченням в Додатку зазначено, що дана угода підлягає реєстрації у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП Центр ДЗК, однак, будь-яких відміток щодо проведення такої реєстрації даний Додаток не містить.

20.01.2012 року СФГ "Лоза" та Липовецька РДА уклали додаток до договору оренди землі від 30.11.2005 року, згідно якого внесено зміни до п. 9 "Орнедна плата" та викладено його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у 2012 році та наступних роках у грошовій формі в розмірі 3 % від середньої нормативної грошової оцінки землі по сільській раді, що становить 74 426, 43 грн. щорічно на розрахунковий рахунок Староприлуцької сільської ради в УДК у Вінницькій області МФО 802015 код платежу 13050200".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що державну реєстрацію Договору проведено 19.12.2007 року у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК за № 040786600465, а відтак з врахуванням положення пункту 8 Договору, дія Договору закінчується 19.12.2011 року.

Також, суди вказали, що в матеріалах справи відсутні як письмове звернення (як-то в грудні 2011 року - строк закінчення Договору чи грудні 2009 року - дата підписання Додатка) позивача до третьої особи 1 щодо продовження Договору так і саме рішення сесії третьої особи 1 щодо погодження на продовження Договору та укладення Додаткової угоди.

Крім того, суди дійшли висновку про безпідставність посилань позивача щодо того, що в разі відсутності заперечень з боку третьої особи 1 щодо продовження дії Договору, він вважається продовженим на тих самих умовах, оскільки зазначаючи дане, позивач залишив поза увагою Додаток до договору від 30.12.2009 року, котрим він також обґрунтовує позовні вимоги, не зважаючи на встановлені судами факти не укладення даного Додатку.

Судами відхилено посилання позивача щодо користування земельною ділянкою до кінця 2013 року та наявність Додатку свідчить про автоматичне поновлення договору оренди землі як безпідставні, оскільки ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

При цьому, суди зазначили, що Договір укладений строком на 4 роки, а Додатком передбачено продовження строку дії на 5 років, що само по собі свідчить, про зміну такої істотної умови договору оренди, як строк його дії.

Стосовно доводів позивача про фактичне користування земельною ділянкою після закінчення Договору та сплати упродовж усього часу орендної плати, суди вказали, що позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за весь час користування земельною ділянкою, аж до моменту її повернення, тобто, сплата орендної плати є обов'язком Позивача, а не правом.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання укласти додатковий договір до договору оренди землі від 30.11.2005 року, то суди відмовили в задоволенні такої вимоги, виходячи з того, що діючим на момент звернення позивача до відповідача з вимогою про укладення додаткової угоди щодо поновлення Договору, законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до п. п. 19, 20 договору оренди земельної ділянки, передача земельної ділянки в оренду здійснюється актом приймання передачі. Передача земельної ділянки здійснюються у десяти денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у постанові від 19.02.2014 року у справі № 6-162цс13.

Як вбачається з матеріалів справи позивач та третя особа 1 дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 30.11.2005 року договори своїми підписами, що і є моментом укладення договорів.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є дата його державної реєстрації (19.12.2007 року) є помилковим, оскільки відповідно до зазначених положень договорів оренди та Закону України "Про оренду землі" в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Наведені норми права не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, судами встановлено, що 30.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 94, 3336 га (ріллі), яка знаходиться на території Староприлуцької сільської ради.

30.12.2009 року між позивачем та третьою особою 1 укладено додаток до Договору, згідно якого продовжено термін дії Договору строком на 5 (п'ять) років.

20.01.2012 року СФГ "Лоза" та Липовецька РДА уклали додаток до договору оренди землі від 30.11.2005 року, згідно якого внесено зміни до п. 9 "Орнедна плата" та викладено його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у 2012 році та наступних роках у грошовій формі в розмірі 3 % від середньої нормативної грошової оцінки землі по сільській раді, що становить 74 426, 43 грн. щорічно на розрахунковий рахунок Староприлуцької сільської ради в УДК у Вінницькій області МФО 802015 код платежу 13050200".

23.01.2014 року СФГ "Лоза" звернулось до головного управління Держземагенства у Вінницькій області з проханням надати згоду на реєстрацію додатку до договору оренди земельної ділянки.

11.02.2014 року головне управління Держземагенства у Вінницькій області листом № 27-2-0.22-1136/2-14 повідомило СФГ "Лоза" про недотримання останнім вимог чинного законодавства при оформленні договору оренди земельної ділянки у зв'язку з чим відмовило у задоволенні клопотання позивача надання згоди на реєстрацію додатку до договору оренди земельної ділянки

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували всі обставини справи та складені між сторонами орендні відносини та порядок їх продовження у відповідності з приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами встановлено факт використання спірної земельної ділянки та сплати орендної плати за неї, що не заперечується сторонами, а відтак, суд вважає, що оскільки договір оренди землі не є нікчемним в силу закону, також, не визнаний недійсним в судовому порядку, а між сторонами фактично існували договірні відносини на підставі укладеного договору оренди землі та додатку до нього, що судами попередніх інстанцій не враховано.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, в порушення принципу повноти судового розгляду не врахували наведених приписів Законодавства в контексті встановлених обставин справи, у зв'язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга СФГ "Лоза" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Лоза" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у справі № 902/386/14 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року та рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2014 року у справі № 902/386/14 скасувати.

3. Матеріали справи № 902/386/14 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко